Леоніду Костянтиновичу Каденюку присвячується
Вчинив Господь недобре, неправильно, невірно.
Навіщо ти йому ОТАМ? – Хай у раю …
Ще довго серце гризтиме печаль страшна, безмірна,
А туга й сум терзатимуть душевну суть мою.
Не стука! – гримотить венозний живчик в скроню;
Слова вмирають в горлі, у ньому замість пісні народжується щем.
Як жалко мені зараз, що вже з тобою, Льоню,
Ми в ліс за бриндушками ніколи не підем.
Не рвати яблук нам в саду твойого тата
І не для нас уже найвища в світі втіха:
В город сусідський планер запускати
З високого столітнього крислатого горіха.
В похмурий день січневий приліг ти на лавиці, -
До фінішу добігти ти не зумів, не зміг . . .
Заснув останнім сном, в якому не присниться
село любиме - Клішківці.
На батьківський поріг твоя нога не ступить вже ніколи,
Вином не почастуєш близьких тобі людей
І в день святошний не прийдеш до школи,
В якій засновано твоїх звитяг музей.
І доки сонце над Вкраїною сходитиме,
Ми добру пам’ять зберегти зуміємо
Про тебе, наш ГЕРОЮ! Вона довічно житиме,
Допоки ми живемо, допоки любим, оремо і сіємо.
31 січня 2018 рік
С.Клішківці
Валерій Горбовий
